Л. Тригубишин

Л. Тригубишин
Л. Тригубишин

неділю, 13 лютого 2011 р.

Астроспостереження та цікаві оптичні атмосферні явища

Головною особливістю астрономії, як науки, є те, що в основі її дослідження є спостереження, а не експеримент, який можна повторити. Саме тому дуже важливо є задокументувати спостережувані явища, особливо унікальні, такі, як затемнення тощо. Тоді на допомогу приходить фотографія, дуже часто любительська, адже професійні астрофотоспостереження є технологічно трудомістким і технічно складним процесом.
Одним з найпростіших і найдоступнішим видом астрофотоспостережень є фотографування зоряного неба на довгій витримці(від кількох хвилин до години), особливо у приполярній його області. Тоді на світлинах помітні треки зір у вигляді концентричних дуг навколо Полюсу світу - уявної точки на небесній сфері, на яку спрямована вісь обертання Землі. Як відомо, у сучасну епоху Північний полюс світу знаходиться біля Полярної зорі у сузір'ї Малої Ведмедиці.
  Хоч і дуже близько знаходиться Полярна зоря біля полюсу світу, та все ж, від нього її відділяє майже 44' (кутових мінути) - не мало і не багато, у такому проміжку поміщається 1,5 видимих діаметри Сонця. Про що дуже добре ілюструє наступна світлина. Знято 20 листопада 2009 р. фотоапаратом "Зеніт-Е", об'єктив Юпітер-37А 135/3,5, експозиція 20 хв. Це моя остання фотографія з так званої "плівкової ери". Яскрава цятка поблизу центу коловороту - це Полярна.


Одним з найдоступніших і найцікавіших об'єктів, які можна побачити у найпростіший телескоп є Місяць. Незабутні враження залишаються від споглядання його поверхні, вкритої численними кратерами і горами. Разом з тим, Місяць є зручним об'єктом для любительських фотоспостережень.
Цю фотографію знято фотоапаратом Nikon D40 з допомогою шкільного телескопа-рефрактора. Технологія зйомки "у прямому фокусі", тобто замість об'єктива використовувалась зорова труба телескопа (без окуляра). 


Широкодоступними для спостережень є метеорні потоки. Одним з найпотужніших з них є метеорний потік персеїд, максимум якого щорічно припадає на 11-12 серпня. Ця "персеїда" випадково "залетіла" у по поле зору мого Нікона 13 серпня 2010 р.



Не такими ефектними, як Місяць, але не менш цікавими є спостереження планет у найпростіші телескопи. Дана світлина ілюструє зображення диска Венери у фазі вузького серпа, всього 0,09 його діаметра.

А ось цей "подарунок долі" є унікальним у житті кожного астрофотолюбителя. На фото - рідкісне астрономічне явище: проходження Венери по диску Сонця. Не зайво нагадати, що у ХХІ столітті таких моментів буде тільки 2. А у наступному ХХІІ-у - жодного.
"Цяточка" Венери на цьому фото, зробленому з допомогою ВШР (великого шкільного рефрактора) і вже раритетного "Зеніта-Е", виглядає дуже мізерною порівняно із велетенським Сонцем. Але все ж цікавішою за "буденні" сонячні плями чи, скажімо, диск Меркурія, який дещо частіше потрапляє на лик нашого денного світила.

На завершення хочу побажати усім натхнення і захоплення під час астроспостережень.
Ясних ночей і чистого неба!